Історія України

Лінгвоцид українського народу

-1690 р.Собор російської православної Церкви осудив "кіевскія новія книги" С.Полоцького,П.Могили,К.Ставровецького,І.Галятовського,Л.Барановича,А.Радивиловського та інші,наклавши на них "прокляцтво и анафему,не точію сугубо и трегубо,но и многогубо".
-1720 р.Указ Петра 1 про заборону друкувати в Малоросії(Україні) будь-які книги,крім церковних,які необхідно "для повного узгодження з великоросійськими,з такими ж церковними книгами справляти....,щоби ніякої різниці і окремого наріччя в них не було".
-1753 р.Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянський академії
-1769 р.Заборона Синоду Російської православної Церкви на друкування та використання українського "Букваря".
-1784 р. Переведення викладання у Києво-Могилянський академії на російську мову.
-1786 р. Київський митрополит С.Миславський наказав,аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви і правили службу Божу "голосомъ,свойственнымъ россійському наречію".Те ж саме було заведено і в школах України.
-1789 р. Розпорядження Едукаційної комісії Польського сейму про закриття українських церковних шкіл та усунення з усіх інших шкіл української мови.
-1808р. Закриття Українського інституту Львівського університету.
-1817р. Постанова про вікладання в школах Західної України лише польською мовою.
-1862 р. Закриття українських недільних шкіл-безоплатних,для навчання дорослих.
-1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники,літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою,якої по його словам:"не было ,нет и быть не может".Цього ж року заборонено ввіз і поширення в російській імперії львівської газети "Мета".
-1864 р. Статут про початкову школу:навчання має проводитись лише російською мовою.
-1876 р.Указ Олександра 2 (Емський указ) про заборону ввозу до імперії будь-яких книжок і брошур на українській мові,заборону друкування оригінальних творів і перекладів,крім історичних документів та творів художньої літератури,в яких "не допускати жодних відхилень від загальновизначеного російського правопису".Заборонялись також сценічні вистави й читання та друкування текстів до нот українською мовою.
Москвофілів використовували для боротьби з українством у Галичині польські шовіністи.Так, М.Здзєховський закликав "порозумітися з москвофілами для того,щоб знищити українство,яке не дає спокою галицьким полякам".
-1881 р. Заборона викладання у народніх школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
-1884 р. Заборона українських театральних вистав у всіх губерніях Малоросії(України).
-1892 р. Заборона перекладати твори з російської мови на українську.
-1895 р. Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання,"хоча б за суттю змісту вони уявлялись би добромисними.".
Відомо,що в Росії законів ніколи не дотримувались у повному обсязі.Що ж до заборони української мови,то вони навіть перевиконувалися.Цензурний режим "вільно міг переходити і на практиці постійно переходив указані правилами рамки".
-1908 р. Указом Сенату Російської імперії українськомовна культура і освітня діяльність оголошена шкідливою.
-1914 р. Заборона в окупованій російською армією Галичині й на Буковині друкування книг,газет і журналів українською мовою,розгром товариства "Просвіта",гоніння на Українську Церкву.
Бобринський-губернатор Галичини,зайнятої російськими військами,заповнив свою адміністрацію москвофілами і "великополяками",що одержали директиви нищити українців.
Було організовано курси російської мови для вчителів,бо всі українські школи мали бути переведені на російську мову викладання,а для початку їх було просто закрито.
-1924 р. Закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах,суді,школі.
-1938 р. Постанова "Про обовьязкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".
-1958 р. Положення про вивчення другої мови "за бажанням учнів і батьків".Оскільки постанову 1938 року не було відмінено,то за тими двома документами російську мову в Україні треба було вивчати обовьязково,а українську-хто як захоче."Можна було відмовитись від будь-якої мови,але відмова від російської-кримінал".
-60-ті-80-тір.:
-Соціалістична Польща:кількість українських шкіл зменшилась із 152 до 29.
-Соціалістична Чехословаччина:кількість українських шкіл зменшилась із 300до 20.
Соціалістична Румунія:закрито українські школи і ліцеї,заборонено Українську греко-католицьку Церкву,без румунського прізвища наможливо влаштуватись на роботу.